Gibi`s diary♥

23:51 

М. Олійник "Дочка Прометея"

-Диво,та й годі: така мертвечина, така суворість - і раптом ніжна, майже неприродна краса.
-Зірвемо?
-Що ви? Нехай росте.
-А я хочу для вас...на пам’ять.
"На пам’ять...О друже! Знав би ти, як увійшов ти мені в серце. Не квіткою і не дарунками коштовними, не пестощами - скромністю своєю та людяністю, любов’ю щирою до всього земного і неземного, ненавистю до неправди, ща запанувала над світом. І не треба мені іншої пам’ятки - довіку світитимуть мені очі твої, вчуватиметься твій голос, твоя хода".
-То як? - знову перепитав Мержинський. - Не ми, то хтось інший зірве. Не вікувати їй тут? - Він висмикнув квітку і подав Лесі. - Забув, у якого народу є звичай: хлопець, коли він хоче одружитись, повинен розшукати щонайкращу гірську квітку.
Леся зашарілась, опустила повіки й промовчала.



@музыка: Океан Ельзи - Обійми

URL
   

главная